Танець як метод психотерапії
Довгий час танці в житті людства мали сакральне значення. За допомогою танцю людина зверталася до божественних сил природи, виявляв їм особливе шанування і повагу. Танець тоді був формою згуртування людської громади.
І зараз танець є особливим засобом комунікації людей один з одним. Танець по суті - це мова тіла, місток, з'єднує індивідуальні психічні характеристики людини з фізичної та естетичної складової. Психологи давно розглядають танець як спосіб вивільнення почуттів та емоцій.
На хвилі наслідків Другої світової війни з'явився такий вид терапії, як танцтерапія. Ветерани в той момент гостро потребували психічної, духовної і фізичної реабілітації.
Родоначальником танцювальної терапії вважається Меріан Чейс (Терапевт, яка впровадила терапію танцем в психіатричній клініці у Вашингтоні). Унікальна терапія ґрунтувалася на вираженні почуттів при груповій взаємодії людей, які в звичайному своєму житті взагалі ніяк не могли взаємодіяти з іншими людьми. У 60-х роках Меріан Чейс навіть створила програму навчання для терапевтів і створила Асоціацію Танцювально-Рухової Терапії.
Пізніше стали організовуватися спеціальні тренінги людських відносин. Подібні тренінги дозволяли розглядати відносини конкретних людей не як постійні розбірки, хто правий, а хто винен, а як мирний, радісний танок. Після впровадження цих методів танцювальна терапія стала вважатися досить ефективною методикою в терапії людських відносин.
На думку деяких психологів, танець дозволяє людині отримувати певне й істотне задоволення від рухів власного тіла. Танцюючи, людина отримує додаткову впевненість, що він бажаний, любимо і його світ сповнений радості.
Інші психологи справедливо вважають, що танець дозволяє провести психокоррекцию поведінки людини, включити якісь внутрішні ресурси, про які людина може сам і не здогадуватися. Тому школа танців живота або школа класичного танцю - це не тільки фізичний розвиток, а й емоційне, духовне.
Існує теорія Рудольфа Лабана (Німецький письменник, філософ і танцюрист) про особливості танцювальних рухів людини. Він виділяв такі характеристики танцю, як: інтенсивність, використання простору, вибір органічного ритму, відчуття ваги і спрямованість рухів. Лабан також відкрив універсальний метод для запису танцювальних рухів. І в даний час цей метод використовується багатьма хореографами.
{reklama}
Танцювальна терапія ставить перед самою найголовнішу завдання - усвідомлення людиною власного «Я», індивідуальності власного тіла, відмова від вимог ідеальних моделей.
Існує три компонента в досягненні цієї задачі:
- Власне усвідомлення. Людина повинна сконцентруватися на диханні, почуттях і образах, які проявляються через танцювальні рухи, зрозуміти в чому усні повідомлення суперечать «послань» тіла.
- Виразність рухів тіла. Людина повинна працювати над розвитком гнучкості, різноманітності дій, їх спонтанності.
- Людина повинна розвивати в собі прагнення до імпровізації, так як вона виступає активатором усіляких несвідомих моментів у людській психіці.
В даний час розроблено безліч унікальних методик для психокорекції танцем і для лікування різних захворювань. Існують такі методики і техніки, як застосування індійського танцю в терапії дітей, танцювально-рухова терапія при підготовці до пологів, танцювальні методики також застосовуються при реабілітації онкологічних хворих та лікуванні хворих на шизофренію.
Використання терапії танцем проводиться широко, успішно і повсюдно.
